Місбіхейвінг

Home / Blog / Army / Місбіхейвінг

Декілька років тому я засвоїв пораду одного дуже розумного дядька сучасності, Барака Обами, “читати роботи нобелівських лауреатів”. Читати можна і економіку, і фізику, а інколи і літературу.

Цього року нобелівську премію із економіки отримав Річард Талер. Його найвідоміша книжка – “Misbehaving”. Декілька слів про Річарда Талера: один із засновників поведінкової економіки та професор школи бізнесу в Чиказькому університеті, нобелівський лауреат 2017 року. Останній роки нобелівські лауреати із економіки – генії простоти та оригінальності. Вони більше не розглядають економіку із точки зору капіталу чи ВВП, вони стоять вище цього. Книжка Талера показує, що припускаючи, що люди є передбачувано ірраціональними, це найбільш раціональний підхід до вивчення їх поведінки.

Далі внизу буде складніше: спроба пояснити наукову роботу в кількох абзацах.

Завдяки використанню великих даних для спостереження та прогнозування того, як люди ведуть себе в реальному житті, Талер веде війну із так званими Homo economicus (види раціональних кроків, які живуть винятково в моделях класичної економічної теорії). Річард пішов ще далі й використав дослідження із психології, соціології та показав наступне: людство страждає від емоцій та ірраціональності; дослідив, що впливає на прийняття рішень у стосунку до пенсійних заощаджень, політики охорони здоров’я, професійного спорту. Тут прошу не плутати із Талебом і його лебедями і хрупкістю – Талер набагато крутіший. Талеб – це як музика Мадонни чи Джей Ло проти Таллера, як музика Пінк Флойд чи Металіки. Хоч і Талеб свого часу був крутим дядьком, але на своїй теорії після 2008 року, він більше так і не зміг заробити грошей.

Отже, Талер не стверджує, що люди є випадково ірраціональні. Що ще важливіше, він зауважив, що люди є передбачувано ірраціональними. Деякі з найцікавіших робіт Талера вивчають передбачувано ірраціональні наслідки почуття власності, довіри та справедливості. Зауважте, що почуття справедливості колись зачіпав лише Маркс.

– Форма власності: відповідно до класичної економічної теорії, вартість продукту не повинна залежати від власності. Це ілюструє один із його найвідоміших експериментів (який він провів з психологом-нобелівцем Даніелем Канеманом – категорично рекомендую прочитита його роботи також – геній соціальної психології). Зміст експерименту: Талер подарував чашки половині студентів у класі та запропонував студентам оцінити їх вартість. Студенти, які вже мали чашки раніше, вважали їх вдвічі дорожчими за тих, хто їх не мав. Люди вважають більш вартісним те, чим вони вже володіють – “ефект дарування”. Тому вислів “цінуємо лише тоді, коли втрачаємо” – насправді не дуже працює.

– Впевненість: додаткова інформація повинна призвести до кращого прийняття рішень – у теорії, якої нас вчить пересічна книжка. Але під час вивчення Національної Футбольної Ліги Талер виявив, що у професійних командах краще оцінюють гравців на стадії ранніх відборів. Значною мірою через те, що розумні селекціонери свято вірять, що вони можуть спрогнозувати наступну суперзірку. “Чим більше інформації команда отримає про гравців, тим більш переконливішими вони почуватимуться та будуть впевненішими у здатності робити припущення”. Це свідчить про те, що недоліки стратегій “Moneyball” (якщо ліньки читати книжку, то хоч фільм подивіться) та розширеної аналітики полягають в тому, що спортивні команди змушені переконатись у своїх здібностях прогнозувати.

– Справедливість: дослідження Талера показало, що люди мають тверді стандарти справедливості. Оскільки більшість споживачів не знають, яка справжня вартість товарів, вони визначають її виходячи з того, що здається справедливим. Припустимо 5 доларів за парасольку справедливо, але що, як ціна була б підвищена на 1 долар під час дощу? Це знайоме відчуття того, що людина збивається, може перешкоджати продажам чи покращувати їх, у такий спосіб, який немає нічого спільного з корисністю у випадку парасолі. У процесі рецесії роботодавці прагнуть віддавати працівникам більше плюшок, а не знижувати їхню зарплату. Інакше працівники розглядатимуть скорочення виплат як недоплату за свою роботу.

Якщо ірраціональна поведінка людини може бути передбачувана, то її можна спровокувати або ж сплановано підштовхнути людину до дій. Талер увів термін “підштовхування”, щоб описати прості втручання, що змінюють процес прийняття рішень людьми. Термін можна застосувати, як до складних, так і до тривіальних ситуацій. Від заохочення заощаджень шляхом автоматичного зарахування працівників до пенсійних фондів до наклейки над чоловічим пісуаром, щоб “покращити попадання”.

Коли The New York Times запитав, як він буде витрачати призові гроші, Талер відповів: “Я спробую витратити ці гроші, якомога нераціональніше.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *