А чи змінились ми після вибуху Чорнобильської АЕС?

Home / Blog / History / А чи змінились ми після вибуху Чорнобильської АЕС?

26 квітня 1986 року о 1:23:44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства (в історії людства! – атомні бомби в Японії нервово курять в стороні). З різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Читайте Common Sense По-українськи

Телеграм канал https://t.me

Зате Україну знають

Аварія на Чорнобильській АЕС – це те чим знали та досі знають Україну у світі. Ще років 10 назад, середньостатистичний американець найлегше міг пригадати де Україна – це нагадування про аварію. Зараз поступово історія забуває цей випадок, і він обростає мохом, як і уся чорнобильська зона відчуження.

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. А як ми б поводились, якщо б це сталось вчора?

Геніальні інженери

Станція була збудована у 1976 році, розташована за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактори, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії. Мирний атом одним словом.

Загалом є кілька версій про причини аварії, але всі вони зводяться до однієї – халатності/некомпетентності інженерів та працівників.

Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи – запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи.

Що саме цікаво вибухи були не ядерними (із таким класичним радіоактивним грибом), а хімічними. Тому що реактор перегрівся через накопичення великої кількості газів, що з’явились під час неконтрольованої реакції. А от потужність хімічних вибухів була настільки великою, що миттєво було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора. В повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів. Радіоактивний гейзер.

Оскільки Чорнобильська АЕС була графітно-водним реактором, саме графіт передбачав легкозаймистість всієї системи. Після вибуху в ньому залишилось близько 800 т графіту, який почав горіти. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.

Гасили лопатами

Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось хоч якось ізолювати реактор, що продовжував викидати радіацію, і поставити на on-hold подальшоме забруднення середовища. Тут комуняки проявляли свою винахідливість, та відправляли людей в брезентовому захисті закопувати реактор. За офіційної статистикою комуняк ніхто не вмер під час гасіння аварії.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним “саркофагом”, який збудували з гівна і палок руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів.

А за 30 років ми навчились гасити по іншому? У нас досі є діючі атомні електростанції, які були збудовані в совку. Ми вміємо краще гасити?

Українські герої та зрадники

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів і спеціальних костюмів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. Партійні вожді були мудаками, а пожежники героями. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.

Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Усі вони отримали високі дози радіації. І усі ці чверть мільйона українців отримали гарантовану смерть від мільйона хворіб у два рази швидше, ніж прожити нормальне життя. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії, і тоді б у нас і Києва та Київської області теж не було.

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опромінені. Білорусів зачепило також. Від міжнародної допомоги уряд СРСР гордовито відмовився.

Парад на 1 травня

Комуняки із уряду СРСР, намагались приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею засекречувати проблеми. Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Розказували, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, а радянські майже нічого про це не говорили (привіт радянським журналістам).

Саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня і люди вчились марширувати. У Києві, в день, коли на вулиці міста вийшли десятки тисяч людей, рівень радіації перевищував фоновий у кілька десятків разів. Багаторічне нескінчене ревеню онколікарень було забезпечено.

Тому усі без виключення паради включаючи ЛГБТ – це зло. Саме паради в тому вигляді, які ми маємо в Україні.

Зупинка Чорнобильської АЕС

З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації.

Нормальні люди взяли і зупинили станцію, але ні Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Уже в  1991 та в 1996 роках стались великі аварії-пожежі, після яких нарешті зупинили роботу другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу. Хоч мала припинити ще в 1986. Та що там нехай ще попрацює, ну ж зможе генерувати електроенергію. Доречі, якщо трішки підрихтувати, вона і досі змогла б генерувати. Що виберемо купувати запорєбріком чи генерувати на Чорнобильській АЕС?

Причини

Ситуація була неконтрольованою, а будь-які спроби нормалізувати її були здійснені невчасно. Як з’ясувалося потім, цей експеримент не був погоджений у встановленому порядку та підготований у неналежний спосіб, хлопці винішили, а може пройде нормально і отримаємо премії.

Уже потім через багато років Консультативний комітет з питань ядерної безпеки опубліковав звіт, який розкрив питання серйозних проблем в конструкції самого реактора. Серед причин у цьому звіті були зазначені: 1-неправильне проектування реактора; 2-недостатнє інформування персоналу про небезпеки, пов’язані з особливостями конструкції.

Дефекти конструкції були результатом спішного будівництва, яке було проголошене ударним комсомольським досягненням. Реактор не пройшов всіх необхідних випробувань. У 1983 році вже були виявлені певні несправності, однак їх вирішили проігнорувати.

Усе без виключення в совку робили через задницю. А зараз краще? Чи тротуарна плитка, яка тріскається через рік це зміни в головах людей? І сьогодні комуняк у нас уже немає!

І якщо ви досі зустрічаєте людину, яка захищає совок і хоче повернути комуняк – купіть такій людині квиток на екскурсію в Прип’ять і на цвинтар де закопали чверть мільйона постраждалих людей.

 

Читайте Common Sense По-українськи

Підписуйтесь на Телеграм канал https://t.me/onepaperbook
Facebook: https://www.facebook.com/onepaperbook
Twitter: https://twitter.com/OnePaperBook1
Instagram: https://www.instagram.com/onepaperbook/

Чорнобильська АЕС, Україна, аварія, Техногення катастрофа, зона відчуження, Прип’ять, комуністи, совок, СРСР, nuclear

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *