Category: Blog

Абстрагуючись від церкви та релігії, люди безперечно по своїй суті завжди в щось вірять. Там де є багато церков то вірять в Бога, там де їх немає то в Партію Регіонів, там де поширене православ'я головного мозку то або в митрополита, або в путіна, там де іслам то в локальних вождів, адже пророка заборонено малювати на плакатах, і так далі. Кожен за себе вирішує, у кого/що вірити, але навіть завзяті атеїсти вірять в якийсь символ поклоніння. Просто люди у своїй сутності поділяються на тих хто визнає, у що вірить, і тих, хто приховує це. В науку можуть вірити науковці, які живуть цим і які розуміють глибинну суть природи, а середньостатистичні випускники ВУЗу (типу політехнічний чи український національний) нічого спільного із вірою в науку не мають - це не більше, ніж…

Вивів для себе цікаву гіпотезу про колективний IQ. От буває дехто задає тему розмови і коменти ідуть такі поверхневі та посередні. І як тільки хтось один висловлює розумну думку, то пожвавлюється дискусія і наступні коментарі стають ще глибші. Не зважаючи на те, що загальноприйнята теорія стверджує про посередність колективного IQ, висновок один - колективний IQ сягає набагато вище ніж персональний.

Новини майбутнього будуть короткими. Люди все більше і більше втрачають здатність читати довгі тексти. Якщо додати ще й складність тексту, то це взагалі непідйомна задача. Та що там тексти, люди жаліються на фільм, який триває дві години, бо неможливо всидіти."Британськими науковцями" доведено, що людську увагу можна тримати не більше 7-10 хвилин поспіль. Кінематограф зі шкіри лізе, щоб утримати півтори години. Судячи із цьогорічних фільмів, де півтори години 3D суцільних спецефектів, то наступного року таке не сприйматимуть на ура, а завдання тримати увагу залишиться. Тому в найближчому майбутньому люди отримуватимуть інформацію тезами на зразок презентації в паверпоінт та в ітерактивному форматі. Навіщо напрягатись, адже уся корисна інформація доступна в кількох тезах чи хвилинах інтерактиву. Через кілька десятків років книжки на кілька сот сторінок зможуть осилити тільки науковці і професори, а усі…

Є люди, які будуть доказувати власну "НЕправоту" видаючи її за "правоту" до сконання, але не віступлять від дурно-принципів. І саме не сперечаються, а доказують правоту. Здорові суперечки призводять до вирішення різного роду питань та погоджень, але "здорова суперечка" передбачає розуміння і слухання одне одного та спокійну дискусію. Перед тим, як почати суперечку, необхідно чітко вирішити, а воно потрібно мені? Який результат я отримаю із цього? Відповідь проста: не починайте сперечатись, якщо в цьому не має необхідності. В кожному запеклому доказуванні "правоти", кожен із учасників суперечки стає ще більше переконаним у власній правоті, чим до початку суперечки. Той, кого вдалось дотиснути супроти його волі, залишається при власному переконання назавжди. Ви ніколи не виграєте суперечку. У ній немає переможців. Ну, припустипо ви навели аргументи, що вартують уваги, а не маніпулятивні означення, і…

Ще із совка у нас залишився стереотип про те, що в армії все настільки тупо, що в цирку сміятись не приходиться із усіма витікаючими. На противагу в США військовий - це завжди професія честі та гідності. Сім'ям військовослужбовців завжди усі почесті, сусіди печуть печеньки і тортики і дарують жінкам, чоловіки яких на війні. Діти віськових отримують повагу і подяку у школах і так далі. Одного разу в аеропорту в Чикаго мені довелось побачити зворушливу картину, коли біля ліфта стояла дівчина у військовій формі, яка поверталась додому і кілька чоловіків із повагою подякували їй за те, що вона захищає їх спокій і вони мають можливість жити мирним життям (сцена була незабутня). В США армія - це перш за все відважні захисники спокою усіх решта, і суспільство ніколи не забуває за них…